БібліоСкарбниця: Проект: «ЧЕРЕЗ ПРЕКРАСНЕ В ПРИРОДІ ДО ПРЕКРАСНОГО В ЛЮДИНІ»

«ЧЕРЕЗ ПРЕКРАСНЕ В ПРИРОДІ ДО ПРЕКРАСНОГО В ЛЮДИНІ»

«ЩОБ ЖИТИ ПОТРІБНО СОНЦЕ,

СВОБОДА І МАЛЕНЬКА КВІТКА»

Х. К. Андерсен

Буває, часом сліпну від краси

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись із Богом говори.

Ліна Костенко

Глухо шумить смерековий ліс, неквапно оповідаючи свою віковічну думу…

Промені сонця, падаючи крізь сплетіння віт, утворюють на землі візерунки, золотом переливаються на деревах.

Глибоко вдихаєш неповторне гірське повітря вічнозелених Карпат.

Срібною стрічкою крізь ліс в’ється внизу гірський потік. Вода, як сльоза – чиста, прозора… - мандруємо сторінками книг «Мальовнича Україна»

Якщо ти хочеш зрозуміти прекрасне в природі,то знайди лісовий струмок і вдивляйся на легке забавляння хвилі.

Кожна людина сприймає природу по-своєму.

Краса природи несе в собі величезну силу зачарування. Це живе чудо кличе і заманює до себе не лише тінявою прохолодою і тишею, а й ароматами квітів і трав, симфонією пташиних голосів, казковими видіннями, що приносить радість і возвеличує душу.

Природа – це життя на землі в ній гарантія нашого буття.

За книгою Законів України, охорона навколишнього середовища стала в Україні Конституційним принципом. Адже, природа – єдине першоджерело всіх матеріальних благ, потрібних володареві землі.

Природа може бути невичерпною, але тільки в тому разі, коли люди ставляться до неї бережливо, глибоко пізнають її закони і мудро застосовують. Бо, іноді, зірвана квітка, зламане молоде деревце чи гілка, коштують недорого, але – це насправді, злочин перед суспільством.

Насолоджуючись природою ми раз у раз відчуваємо потребу бути кращими, удосконалювати самих себе. Сама краса природи виховує особу, моральні, естетичні, правові та інші цінності. Якщо ми прагнутимемо досягти життєвої гармонії, поважатимемо природу, що нас оточує і якщо кожен буде фізично і духовно досконалішим, кращим – цікавіше стане наше життя…

Ви читали коли-небудь про японців?

Вони в пору цвітіння дерев виходять цілими сім’ями щоб помилуватися красою розквітлих сакур.

Бібліотекарі через втілення екологічних проектів на прикладах відомих письменників вчать дітей доброті, чуйності, любові та шанобливому ставленні до природи. Адже, людство стане кращим, якщо ми змалечку житимемо в гармонії з природою, берегтимемо її, не кривдитимемо чотириногих, хвостатих і крилатих друзів.

«БУДУ Я ПРИРОДІ ДРУГОМ»

Йтиму садом,

Полем, а чи лугом,

Буду я

Природі вірним другом.

Не столочу

Навіть і трави,

Я скажу їй:

- Зеленій, живи!

Коли лісом

Буду я іти,

Теж посію

Зерна доброти.

Побажаю

Дереву і пташці,

Щоб вони

Жили у мирі й щасті.

А годинник б’є, б’є ..

Час спливає! Спішіть, ще є можливість змінити те, що занедбано, засмічено,

отруєно, знищено.

Ми за зелену планету!

Ми за щастя! Мир на Землі!

Хай в наших дітей буде майбутнє!

Знаєте Ви?

У лісі кожна квіточка розкриває свої пелюстки в певній годині.

Вони тягнуться до сонця. Як же це красиво! Так само, як немовля вночі оченята заплющує, а вранці розплющує, так і квіти.

Блакитня квітка цикорію росте у полі, та прокидається о четвертій годині ранку.
Для квітки шипшини ранок настає о шостій. З нею розгортають свої пелюстки мак, куль-баба та нечуй-вітер. Хіба ж це не дивовижно? Все це на сторінках дитячої літератури нашої бібліотеки.

Ліс. В лісі тихо і зелено, щебече пташка, суха гілочка під ногами хрусне. Запах свіжої зелені, квітів та моху.

Біля лісу озерце. На тому озерці широколисте латаття та великі білі квіти лілії, розкрили свою красу назустріч сонцю. Так. Коли бачиш таку красу, серце пломеніє світлом, радістю, спокоєм, добром.

Цінуймо такі можливості!

Письменник Остап Вишня в своїх творах замиловувався природою. Він звертав свій погляд на окремі деталі, знаходив на перший погляд незначне явище, але воно захоплювало, торкалося найпотаємніших струн душі митця. Листок на дереві вже готовий упасти, але як йому не хочеться відриватися, летіти у безвість, він «… аж ніби кров’ю з печалі налився і закривавив ліси». Природа, пише письменник, сумує за літом, наостанку красується золотом і багрянцем.

Українська письменниця Євгенія Ярошинська написала цікаву розповідь про квіти .

Маленький хлопчик на ім’я Йосип, приходив у сад, нарікав і глумився з квітів.

-Кому ці квіти потрібні?- говорив не раз, брав паличку і, махаючи нею, збивав голівки квітам. Коли він під сонячними променями, заснув під корчем, в повітрі відчувався свіжий запах сіна . Побачив повіз, упряжений сріблястими та синіми метеликами. У повозі гордо сиділа королева квітів, її убрання складалося з листочків рож, на голові блищала корона з капель роси, в руці мала пуп’янок рожі, це був її скіпетр .

Покірно оточили повіз маленькі постаті, і аж тепер побачив Йосип, що це були квіти з чудовими голівками. З-під синього віночка дивилася невинно незабудка; коло неї в червоному плащі красувався мак; здійнявши гордо голову, дивилася лелія, за неї ховалася скромна фіалка; злостиво обернулася зелена кропива; а пахуча бузина зиркала своїми ясними очима.

Королева підійшла до Йосипа .

- То ти той хлопець, що не любиш квітів?- запитала і взяла найбільшу каплю роси зі своєї корони і поклала йому на очі.

- Дивись туди ! - сказала, ніби наказуючи. Він послухав її, і –о диво! Побачив бліду худеньку хвору дитину, що вдивлялася в маленьку квітку і плакала з радістю , що нарешті прийде до неї весна.

Далі з’явились в очах в Йосипа китиці мирти, що тримала наречена.

Інший образ, аптекар з в’язки квітів виготовляв сік, який бореться з людськими хворобами, гоїть рани і стає через те добродієм людей.

- Чи ти знав це?

- Ні, - відповів Йосип.

Та ще один образ побачив хлопчик , що в каплі роси підвела королева.

Побачив ліс, укритий снігом. З широкого галуззя дерев звисав іній і блищав тисячами фарб проти ясного сонця і вдалині ніжний, тоненький голосочок дзвіночка. А сніг танув… І біля нього появилися маленькі голівки синіх і білих дзвіночків, що наповняли повітря своїм солодким запахом та музикою.

- Так гарно, так мило. Йосипу дуже сподобалось.

Трава почала зеленіти, дерева почали розпускатися.

- Бачиш для чого ми тут, на землі, живемо ,- говорили квіти тоненькими голосочками.

- Ми допомагаємо людям в радості і смутку, ми робимо їх життя гарним та милим; ми стаємо їм корисними, де лиш можемо; ми приносимо їм привіт з весною; ми видзвонюємо весело, як приходить весна; ми веселі діти літа, а восени, як вже все зів’яне, тоді показується ще де-не-де одне з нас,щоб розвіяти сум,дати надію на новий рік життя,весну .

Хлопчик зрозумів, як потрібні в світі квіти, що ненавидячи їх, був дуже дурним. Йосип відтепер уже ніколи не нищив їх, не відбивав їм голівки, бо знав, що вони ростуть людям на користь.

Ось опрацьована з дітьми розповідь, маленькі відвідувачі нашої бібліотеки усвідомили, яку відповідальність ми несемо за Матінку Природу. Що, справді , через прекрасне в природі лине прекрасне в душу дитини;бо споглядаючи на красу, хочеться творити, радіти життю. Милі учасники нашого проекту називали кожен свої улюблені квіти,і як приємно вдихати п’янкі і ніжні аромати роз,це, неначе, ковток чистого повітря. Бібліотекарю приємно було бачити щирі посмішки. Атмосфера була пречудова. Панувала гармонія,відчуття спокою,а діти книжкові полиці вбирали квітами.