Молитва, як сонце, світить з дитинства, з
найпершого світанку життя, відколи
земля і небо – мов великий і пречистий
храм. Цей небесний храм захищають
наші добрі, щирі українські воїни.
Молитва, як сонце вічна, вона сходить з
уст матерів, дружин, діточок, які
чекають тата, вона являється як світило і своєю
силою береже і захищає. Молитва, як
сонце, сяє у небі, будить землю, зігріває
душі , наповнює світлом віри. І святості її
не потьмарити,як не згасити німба
довкола голови Пресвятої Богородиці…
Так, не знищити Україну! Діточки
моляться, шепчуть маленькими устами
молитву за своїх рідненьких татусів і
така молитва є почута Богом.
«Споконвіку було Слово , а Слово в Бога
було , і Бог було Слово. Слово є
Богом,Господь Ісус Христос!
Напевно, зараз наш час на межі перед
дверима вічності, є відкриті ворота в
небо. Саме зараз у такий важкий час
війни нам потрібно виявляти Божу
любов, свій талант, свою сутність.
Ми дочки і сини небесного Отця, нам
передалось у спадок святість синівської
любові до батька. Боже, як Син Твій Ісус
Христос постраждав на хресті за Всесвіт
за безмежну любов до людей, так наші
сини Українські гинуть за любов, любов
за свою землю, Батьківщину Україну, за
свою сім’ю. Молитва як зорі життя
зріднені, як нероздільні земля і небо.
Тривожної години в окопах під звуки
гармат воїне - солдате хай святий спокій
опанує Твоє серце, а думки через літа
вертаються до ранньої зорі дитинства і
там відшукають райську чистоту,
пам’ятну мить своєї першої молитви.
Та на далеких казкових островах
молочні тумани і білі хмари, що по них
опускався з неба на землю Святий Дух і
Твоя гаряча молитва лилася дитячою
душею.
Україна – це мама старенька біля хати,
квітуча вишня під вікном ,
синій бузок і образи на стінах, перше
українське слово немовляти,колискова.
Молитва як сонце невіддільне від неба. В
тяжкій мінуті воїне, нехай Твоя уява
змалює мамину руку, яка хрестить Тебе
в колисці, хрест неодмінно збереже Тебе
«Во Ім’я Отця, і Сина , і Святого Духа.
Амінь». Молитва входить у кожну
клітинку людини , душу. Молитва –
Слово – Бог -
Небо, Мама і Тато,Сім’я,Мова і Україна.
Ночами горить небо , від гучних вибухів
вилітають шиби з вікон, плач жінок,
смерть .
Люта зима2022р., сніг, цупкі морози,
війна…Пекло відкрилося…
Червоним заходить сонце, та напевно від
пролитої крові українських синів…
У печі вогонь, вечеря кипить… Вогонь
гасне в душі, як і наша надія, перед
святими образами. Ми просимо небо
захисту! Піднімаємо свій взір до
неба,тихо шепочемо:ГОСПОДИ. Слово
молитви таке гарне – наче росинка, що з
вишневого листка падає. Листочки
злітають з дерев , неначе viber-
повідомлення, наших ангелів, що стали
на захист України, а вітер щедро кладе
листочки на вікно нашої бібліотеки,
малює то квітку-пелюстку, то гілку. А он
на листі тремтить росинка. Ні, це не
росинка, це сльоза! Зірвалась , побігла,
впала на землю і проросла цвітом.
Читачі Yavoriv Biblioteka вшановують
хвилиною мовчання і запаленою
свічечкою полеглих героїв-воїнів, що
загинули за світле майбутнє України!
Застигають краплі воску, та світло наших
воїнів вічне, вони безсмертні. Душі
героїв очима-зорями дивляться на нас із
небес, журавлями пролітають над нами,
сумно курличуть в небесній далині..
Дорогенькі,читайте добрі книги,
зачитуйте молитовники,
хай світ стане
добрішим, лагіднішим, ласкавішим,
щедрим, вірним Богу. Хай мине чорна
година, задуха, яка стискає горло, і є
брак повітря. То хай Сила Молитви,
світлі промені дитинства, сила душ,
переможуть ворога, бо Україна - це
серцевина Храму Господнього.
МИРНОГО НЕБА! МИ З УКРАЇНИ!
Дякую Тобі, воїне - друже.
Що Україну любиш дуже
І я за Тебе у молитві
Ми переможемо в цій битві.
