Жила ,була собі красива троянда. Вона така була прекрасна, що її пелюстки були відблиском зірок, що сяють на небі. Її пагони не мали колючок. Роза була ніжною і теплою на дотик. Вона раділа сонечку. І крапельки роси на її пелюстках, були неначе діаманти. Роза була подарована прекрасному і доброму господарю, який її доглядав щоб вона цвіла . Одного разу звідкілясь почався буревій. Господар, неначе той орел , своїми крильми ,хотів захистити троянду. Та зло виявилось сильніше. Сильний вітер зі снігом хотів вирвати її з корінням і знищити. Та любов троянди до світла –непереможна. Сам Бог любив цю розу, послав сонячні промені, щоб зігріти,врятувати. Звичайно, троянда була пошкодженою. Плакав господар та крізь сльози побачив з-під снігу два пуп'янки. Червоні, молоді, свіжі,ароматні, які міцно тримали троянду при житті. Можливо, троянда ще зацвите, пустить новий паросток, новий бутон.
БІбліотечні маленькі майстрині уявляли небачений сад і саме ту загадкову троянду з бутонами. Ось так нам було цікаво і весело за роботою.