середа, 6 березня 2024 р.

«КНИГА – МЕГАРУШІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ЛЮДИНИ»

 

 

  •   Англійський поет  і письменник, драматург, актор Вільям Шекспір пише : «Все добре, що добре закінчується

 

  • (Портрет В.Шекспіра зберігається в Національній портретній галереї м. Лондона)

 

  •  
  •   Книга - всюдисуща, морально-індиферентна природа, пронизує світ духом, прихованістю.
  •   Книга в цілому  – центр літературного канону, ідентичність, культура, пальма першості автора, психоаналіз, теорія, метафора і порівняння,культурна пам’ять, асоціація.
  •  

 

  •  
  • БІБЛІОТЕКИ - НАЙКРАЩЕ МІСЦЕ НА ЗЕМЛІ!

 

  •   Митці – письменники, поети, художники – створювали шедеври, сприяючи таким чином зв’язок з Творцем, началом, божественним органом природи.

 

  •  Книга – це приклад, творить людину… оживляє диханням генія!


 

  •   Коли читаєш поезію, наша душа в унісон звучить, співає.


  • "Моя кохана"РОБЕРТ БЕРНС

  • Моя кохана — пишна рожа,
  • Краса весняних днів;
  • Моя кохана — мелодійний,
  • Приємно-зграйний спів.

  • Яка краса твоя безмежна,
  • Така й любов моя;
  • Тебе любитиму я, поки
  • Всі висохнуть моря.

  • I висохнуть моря, кохана,
  • Й розтопиться граніт;
  • Тебе любитиму я, поки
  • Не западеться світ.

  • Прощай, прощай, моя кохана,
  • Я йду, я йду звідсіль!
  • Та знову я прийду, кохана,
  • Й за десять тисяч миль!

  •    Великі творчі особистості принесли великий вклад для Вселенної.. Збагачена земля, ресурси, технології… Здається, нас віддаляє війна *Та добро перемагає зло* Щедрими талантами нас обдаровує Небесна Сила. Скільки вже багато написано, сказано, безмежно багато, намальовано, проспівано,озвучено музичними інструментами, прожито. Кожні вісім хвилин народжується Нове Життя – Немовля, а це значить ,особистість -Душа,тіло, розум, почуття, здібності, таланти і здатність любити. Народжуються нові Митці.
  •  

  •  
  •      Магічний вплив на людину має книга, тільки залежить, який характер вона несе. З плином часу помітно зростають тиражі книг, все нові і нові. В нас час література і філософія, мислення, стали – горизонтом, поза простором, що на сьогоднішній час сягає наш взір. Рясніє література століттями.

  •    В гравітаційне поле магічності книги потрапляють читачі. Немов , близька присутність персонажу, відчуття  морозу і холоду ,тремтіння читача,коли в книзі є опис снігу, та болюче переживання за героя, а в подальшому пам’ять і тяга та любов. Подорож морем на кораблі разом з капітаном – героєм книги.


  •       А поезії – про кохання, мрії, надії, сподівання, виклики долі….
  •   Ми набираємося досвіду, амбіцій, збагачуємо свою власну природу.
  •   Сфери людського життя дуже великі. Кожна людина – особистість має право БУТИ. Механізм людської само ідентифікації, само презентації в соціумі, має дуже велике значення.
  •  

  •    Звихнувся наш час – іде війна. Війна зла з 

 

ДОБРОМ



 

  • Та український народ набув сили культурних кодів, сили іти вперед, подолавши смерть. Українці мають добре серце.

  •    Книги українською мовою -  універсальні, мистецькі ,це культурно творчий потенціал, вируюче поле творчих енергій,які спроможні прилучати людину до вічних цінностей, відкритий простір для рушійного механізму, інтелектуально-духовного поступку людства!

  • ДЯКУЮ!
  • (написано з опрацюванням літератури,матеріалу)


понеділок, 28 серпня 2023 р.

Онлайн акція-подяка воїнам ЗСУ «Сила молитви!»

 



Молитва, як сонце, світить з дитинства, з 

найпершого світанку життя, відколи 

земля і небо – мов великий і пречистий 

храм. Цей небесний храм захищають  

наші добрі, щирі українські воїни.

Молитва, як сонце вічна, вона сходить з 

уст матерів, дружин, діточок, які 

чекають  тата, вона являється як світило і своєю 

силою береже і захищає. Молитва, як 

сонце, сяє у небі, будить землю, зігріває 

душі , наповнює світлом віри. І святості її 

не потьмарити,як не згасити німба 

довкола голови Пресвятої Богородиці… 

Так, не знищити Україну! Діточки 

моляться, шепчуть маленькими устами 

молитву за своїх рідненьких татусів і 

така молитва є почута Богом.

«Споконвіку було Слово , а Слово в Бога 

було , і Бог було Слово. Слово є 

Богом,Господь Ісус Христос!

Напевно, зараз  наш час на межі перед 

дверима вічності, є відкриті ворота в 

небо. Саме зараз у такий важкий час 

війни нам потрібно виявляти Божу 

любов, свій талант, свою сутність.

Ми дочки і сини небесного Отця, нам 

передалось у спадок святість синівської 

любові до батька. Боже, як Син Твій Ісус 

Христос постраждав на хресті за Всесвіт 

за безмежну любов до людей, так наші 

сини Українські гинуть за любов, любов 

за свою землю, Батьківщину Україну, за 

свою сім’ю. Молитва як зорі життя 

зріднені, як нероздільні земля і небо. 





 

Тривожної години в окопах під звуки 

гармат воїне - солдате хай святий спокій 

опанує Твоє серце, а думки через літа 

вертаються до ранньої зорі дитинства і 

там відшукають райську чистоту, 

пам’ятну мить своєї першої молитви.

Та на далеких казкових островах 

молочні  тумани і білі хмари, що по них 

опускався з неба на землю Святий Дух і 

Твоя гаряча молитва лилася дитячою 

душею.         

    Україна – це мама старенька біля хати, 

квітуча вишня під вікном ,




 

синій бузок і образи на стінах, перше 

українське слово немовляти,колискова.

Молитва як сонце невіддільне від неба. В 

тяжкій мінуті воїне, нехай Твоя уява 

змалює мамину руку, яка хрестить Тебе 

в  колисці, хрест неодмінно збереже Тебе 








 

 «Во Ім’я Отця, і Сина , і Святого Духа. 

Амінь». Молитва входить у кожну 

клітинку людини , душу. Молитва – 

Слово – Бог -

Небо, Мама і Тато,Сім’я,Мова і Україна.

 Ночами горить небо , від гучних вибухів 

вилітають шиби з вікон, плач жінок, 

смерть .

Люта зима2022р., сніг, цупкі морози, 

війна…Пекло відкрилося…




 

Червоним заходить сонце, та напевно від 

пролитої крові українських синів…

У печі вогонь, вечеря кипить… Вогонь 

гасне в душі, як і наша надія, перед 

святими образами. Ми просимо небо 

захисту! Піднімаємо свій взір до 

неба,тихо шепочемо:ГОСПОДИ. Слово 

молитви таке гарне – наче росинка, що з 

вишневого листка падає. Листочки 

злітають з дерев , неначе  viber- 

повідомлення, наших ангелів, що стали 

на захист України, а вітер щедро кладе 

листочки на вікно нашої бібліотеки, 

малює то квітку-пелюстку, то гілку. А он 

на листі тремтить росинка. Ні, це не 

росинка, це сльоза! Зірвалась , побігла, 

впала на землю і проросла цвітом.

 

Читачі Yavoriv Biblioteka вшановують

                    хвилиною мовчання і запаленою 

свічечкою полеглих героїв-воїнів, що 

загинули за світле майбутнє України! 







 

Застигають краплі воску, та світло наших 

воїнів вічне, вони безсмертні. Душі 

героїв очима-зорями дивляться на нас із 

небес, журавлями пролітають над нами, 

сумно курличуть в небесній далині.. 

 Дорогенькі,читайте добрі книги, 

зачитуйте молитовники,





   хай світ стане 

добрішим, лагіднішим, ласкавішим, 

щедрим, вірним Богу. Хай мине чорна 

година, задуха, яка  стискає горло, і є 

брак повітря. То хай Сила Молитви, 

світлі промені дитинства, сила душ, 

переможуть ворога, бо Україна - це 

серцевина Храму Господнього.

 

МИРНОГО НЕБА! МИ З УКРАЇНИ!



 

Дякую Тобі, воїне - друже.

Що Україну любиш дуже

І я за Тебе у молитві

Ми переможемо в цій битві.





 

понеділок, 29 травня 2023 р.

«Щоб жити потрібно Сонце…»

 

«Щоб жити потрібно Сонце…»

 Г.К. Андерсен





 

  Ранок. Відчиняєш віконце і сонячні промінчики освічують кімнату.



 

  Добре, що сяє Сонечко… Воно не тільки світить , а й ніжно гріє. Це небесне світило немов хризантеми,



 

що розкривають свої пелюстки-промінці. Високо у небі світить ця чарівна велика квітка із золотими пелюстками, засинає уночі схилившись за обрій, тільки-но сходить ранкова зоря, пелюстки,світлі сонячні теплі промені розливаються по небу.

Радіє малеча, вітають:

-                  Добрий день, Сонечко, ми так тебе чекали!

  Золота небесна тарілочка піднімається дедалі вище і вище, пливе по небу. Прекрасні квіти – друзі Сонця, повертають свої голівки до нього, де воно сходить і разом із промінчиками розкриваються, вдихнувши теплий аромат, а вночі засинають , і сняться їм ранкові зорі. Такі сонячні ранки у нас на Україні. Коли пливе хмаринка на синьому небі, а після дощику за допомогою золотого проміння,



 з’являється яскрава веселка.



 

  Шелест трав висушених сонцем, світле небо, поля дозрілої на сонці пшениці – це моя Україна.





 

   Наша бібліотека теж сонячна, маленькі наші читачі відпочивали і розмовляли яке ж прекрасне Сонечко,читаючи вірші.


 

"Нас сонечко стрічає"

Нас сонечко стрічає,
У літечко біжить.
Теплом всіх пригощає,
Струмочком дзюркотить.
І ми радієм разом
Яскравій цій порі.
Багато друзів літо
Приносить дітворі.
Сплітаємо віночок
Із сміху і пісень.
Із друзями проводимо
Ми кожен літній день.
Нас сонечко чарує,
Дарує нам дива.
Яка весела, радісна,
Чудова ця пора!
Я всміхаюсь сонечку:
— Здрастуй, золоте!
Я всміхаюсь квітоньці,
Хай вона цвіте!

Павло Тичина

пʼятниця, 17 березня 2023 р.

"ЛІНА КОСТЕНКО!"

 


  Ліна Костенко – королева української поезії. Вона не схожа на інших,мужній її помах пера,вона неначе лицар в срібних шатах. Її поезія носить глибокий зміст, критикована  та переслідувана  колишньою владою за «аполітичність», виступала за право захисту митців.


   У 1977р. вийшла збірка її віршів «Над берегами вічної ріки», яка стала однією з найзнаковіших поетичних книжок в українській літературі. За спеціальною постановою Президії Спілки письменників України побачив світ історичний роман у віршах «Маруся Чурай».



  За висловом В. Базилевського: « Творчість Ліни Костенко – приклад шляхетного служіння поезії. І докір тим, хто свою іскру Божу послідовно глушив марнослів’ям кон’юктури».




  Філософічно – афористична поезія Ліни Костенко пронизана трагічним світовідчуттям і проекційним історизмом мислення. Завдяки аристократичній простоті вислову навіть найкоротша мініатюра стає самодостатнім поетичним твором. Вражає всеохопна тематика поезії Ліни Костенко: від високої любовної лірики, української і світової історії – до спорту і актуального сьогодення.


  Мандруючи поезією Ліни Костенко, можна заблукати в невідомих краях,пропахти вітрами далеких фіордів, відчути вугільний пил портів та зелений, вогкий мул.

  Письменниця неначе молода королева в якої в долонях квіти, а ці квіти, то її поезія. Саме так , адже заворожує і манить, пахне п’янко, передає любов.




Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю


А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.

У кого — з вірності у коханні.
У кого — з вічного поривання.

У кого — з щирості до роботи.
У кого — з щедрості на турботи.

У кого — з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!