вівторок, 2 листопада 2021 р.

«Я без тебе ,мово, як зерна полова, соняшник без сонця, без птахів діброва»…

 

Доброго дня, любі друзі!  Наближається свято.

  9 листопада  - День, коли вшановуємо нашу мову.
Вітаю Вас із Днем української писемності та мови!

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде…
Максим Рильський
   Нетлінний скарб століть, що передається з покоління в покоління є національна мова та література.
 Всі видатні письменники та поети висловлювали любов до рідної мови,переживали тривогу за її долю,плекали найсвітліші надії. Кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривно від долі української мови.

  Мова наша зародилась у найвищих глибинах у найглибших висотах,як пелюстка,як бджілка в золотих сотах. З найяскравішого світла, з найсвітлішого розуму, боролась і рвалась на волю. Міріадами звуків і слів,піснею і віршем утвердилась вона. Пройшла космічний клекіт тортур та біль сердець.

   Вона немов жар - птиця у блакиті, жива ріка між берегів, неначе сонце на орбіті. Мова наших батьків, дідів і прадідів. В ній відбивається минуле та зріє майбутнє.



Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається
Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш
Слово до слова – зложиться мова

 

Любімо свою рідну мову, мову наших батьків, мову нашої країни!
 

середа, 27 жовтня 2021 р.

"Осінь щедра і багата"


Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.

А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.

Ліна КОСТЕНКО

   У світі живе прекрасна панна. Це Осінь. Коли вона іде, то її супроводжує спів птахів. А  журавлі – курли – курли  і в далечінь. Прийшов час осені.

  Танцює, кружляє панна Осінь, де пройде, там листя жовтіє і падає на землю. Виходить на узлісся, сідає, притуляється до дуба і тихо – тихо щось співає. Це не пісня, а осінній вітер.

   Іде золотокоса Осінь лугом, лісом, де зупиниться там на траві залишаються білі кристалики льоду. Ось прийшла Осінь до саду, торкнулася золотою косою дерев – і листя стало жовте, червоне, оранжеве. Люди недарма кажуть: «Золота осінь».


   Ось над  ставом росли дві берізки. Стрункі, високі, білокорі. Розпустили свої коси. Одного разу прийшла до них панночка Осінь. Заблищали коси у берізок білими кристаликами льоду та золотом.


     
    Осінь прекрасна. Зачарувала, заворожила  все довкола.  Розмалювала золотими фарбами та принесла дари. Панночка Осінь обдарувала своїми дарами і нашу бібліотеку. Солодкі фрукти, смачні нектари, букети квітів. Yavoriv Biblioteka долучається до заходів  «Осінь щедра і багата» і рекомендує поезії українських письменників сучасності про цю пору року. Вдихніть барви осені.








пʼятниця, 27 серпня 2021 р.

"Картки нев'янучої Франкової долі"




Іва́н Я́кович Фра́нко́ (27 серпня 1856, с. Нагуєвичі — 28 травня 1916ЛьвівАвстро-Угорщина) — видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцистперекладач, науковець, громадський і політичний діячДоктор філософії (1893), доктор габілітований (1895), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906). Член Всеукраїнського Товариства «Просвіта».

Упродовж своєї понад 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний науковець — літературо-, мово-, перекладо- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст, філософ. Його творчий доробок, писаний українською (більшість текстів), польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами, за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами було понад 220 видань, у тому числі понад 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів. Він був одним із перших професійних українських письменників, тобто заробляв на життя літературною працею.




Іван ФРАНКО

* * *

Гріє сонечко!
Усміхається небо яснеє,
Дзвонить пісеньку жайвороночок,
Затонувши десь в бездні-глубіні
Кришталевого океану…
 


 

Встань,


Встань, орачу! Вже прогули вітри,
Проскрипів мороз, вже пройшла зима!
Любо дихає воздух леготом;
Мов у дівчини, що з сну будиться,
В груді радісно б'єсь здоровая
Молодая кров,
Так і грудь землі диха-двигаєсь
Силов дивною, оживущою.

Встань, орачу, встань! 
Сій в щасливий час золоте зерно!
З трепетом любві мати щирая
Обійме його,
Кров'ю теплою накормить його,
Обережливо виростить його.

Гей, брати! В кого серце чистеє,
Руки сильнії, думка чесная, —
Прокидайтеся!
Встаньте, слухайте всемогущого
Поклику весни!
Сійте в головах думи вольнії,
В серцях жадобу братолюбія,
В грудях сміливість до великого
Бою за добро, щастя й волю всіх!
Сійте! На пухку, на живу ріллю
Впадуть сімена думки вашої!

 

 

 

 


 


 

                                    Топ-10 цікавих фактів з життя Івана Франка:
1.  За 40 років активного творчого життя, кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, новела, роман, повість, тощо), тобто 6000 творів.
2.  Щороку видавав 5-6 книжок, тобто – 220 окремих видань. Загалом, надрукував понад 50 томів (і це лише третина написаного);
3.  Є єдиним українським поетом, який номінувався на здобуття Нобелівської премії (проте до участі в конкурсі він так і не дожив);
4.  Став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя літературною працею;
5.  Мав колосальну пам’ять – знав 14 європейських мов, дослівно міг переказати, наприклад лекцію вчителя на заняттях в гімназії. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою та іншими мовами. Перекладав на українську в тому числі з давньої вавилонської, давньоарабської, давньогрецької, східних мов;
6.  Здійснив переклад біблійної «Книги буття», який досі є найбільш точним перекладом цієї частини «Біблії» українською мовою. Також допомагав Грушевському з німецьким перекладом «Історії України-Русі», перекладав іншими мовами українські народні пісні.
7.  Останні сім років писав лівою рукою, бо права була паралізована. Систематизувати та упорядковувати допомагав син Андрій.
8.  Віддав національно-визвольному рухові найцінніше: двоє синів Івана Франка (Петро і Тарас) вступили до складу легіону Українських січових стрільців, син Петро, до того ж, – один із засновників «Пласту»;
9.  Став першим професійним українським політиком: першим головою першої української політичної партії – «русько-української радикальної партії». Також одним із перших виступив на підтримку українського феміністичного руху – підтримав видання українського жіночого альманаху «Перший вінок», який видавали Наталя Кобринська та Олена Пчілка.
10.   Поет, прозаїк, публіцист, філософ, економіст, політик, громадський діяч,мовознавець. Сучасники називали його «академією в одній особі».
 


пʼятниця, 2 липня 2021 р.

« Природа – джерело натхнення та краси»

  Районний конкурс: 

"ТВОРЧІ КАНІКУЛИ 2021"


« Природа – джерело натхнення та краси»



 Природа – це краса.

 

Вона надихає, дає відчуття щастя.

 

 Природа – це коло життя.

   Небо і земля, світло,вода і трава, сонце і 

дерева, зорі і місяць,птахи і тварини та 

життя людини – це все невід’ємні частинки  

матінки природи.



3,5 млр. років тому в океані під впливом світла та електричних грозових розрядів утворились молекули, здатні самовідтворюватись - це означало народження Природи, зародження Життя. 

 

  Природня краса навколо - це тонка та 

глибока грань, світова гармонія, чутлива 

душа, що здатна сприйняти та осягнути 

недосяжне. Яка прекрасна первозданна 

краса природи! 

А як все створено дивно,чудово….

 

Від озерця до кринички, від джерельця 

польового біжить, дзвенить повноводна 

ріка впадаючи в море, яке в свою чергу 

несе води до свого мужнього океану.

 

 

 


Хіба ж це не красиво? 

Який прекрасний задум!

  Природа надихала письменників на 

творчість,в своїх творах  вони описували 

запорошені трави, колосисті поля, 

 

 



 

розкішні дубові гаї, та чисті води невтомних 

рік, ліси і гори.

 

 

 


Композитори на природі створювали шедеври, наприклад:

     Шопен «Весняний вальс»,

 «Мелодія дощу»,

 

художники перевтілювали красу природи 

на полотно, такі найвідоміші як

 

І. Айвазовський,



Вінсент Ван Гог,

 


Клод Моне та ін..

Один найпрекрасніший Творець історії, 

написав книгу Життя.

 Створив небозвід. 

Одного разу на ньому я побачила красу 

ночі і чари. Це чарувало небо.

 


На темному , нічному тлі світив місяць, 

красивий молодий принц. Він ходив по небу 

і світло його було безцінне, краса мов 

дорогоцінні самоцвіти сапфіру,

 


а душа його, мов в ангела.

Ясний місяць всюди посилав своє світло та 

коли побачив маленьку зіроньку, серце 

його полонило палке кохання.

       Очі маленької зіроньки були іскристі,        блакитні мов діаманти.

 

Царівна нічного неба сіяла,

 


 

коси блищали кольорами поспілого жита, а 

шати її - шовки в квітах, вона тихенько 

ступала по хмарках в кришталевих 

казкових туфельках. Голосочок ллився по 

небу, мов джерельний струмок. Ніжна і 

добра, красива і щира.  Полюбив її місяць. 

На небі прекрасною квіткою в серцях 

зародилось кохання. Вона для нього була 

джерелом натхнення та краси.   В нічному 

небі було весілля.

 


Зіроньку та місяця заквітчали барвінком.

 

Із їхньої любові  появлялись нові маленькі 

зірочки, нові світила.

   Природа відкриває свідомість людини до 

вічної гармонії, її порив від темного до 

сповненого світла, сонця й музики. Відчуття 

єдності з природою є характерною рисою 

кожної людини,тому ми повинні 

дотримуватись гармонії між природою та 

культурою.

 Природа – це об’єктивна 

реальність,результат еволюції розвитку 

матеріального світу, що існує незалежно

від свідомості людини.

 Письменники боролися з апатією, браком 

мотивації, творчими бар’єрами на природі.

 Іван Нечуй - Левицький

 


автор відомої «Кайдашевої сім’ї» дуже 

любив усамітнюватись, спостерігати за 

річкою біля пасіки. Краса природи була 

його порятунком та надихала на творчість.

 Натхненням Михайла Коцюбинського

 


автора «Тіней забутих предків» були 

квіти,він вважав, що квіти – це щастя. 

Мотивацією Ліни Костенко є  природа і 

кохання.

        Люби природу, бережи її, дбай,адже вона потрібна майбутнім поколінням,бо вона -  джерело натхнення та краси. 

        Отже, ми разом з читачами-вихованцями переконалися, що природа дарує нам щастя, радість, натхнення, любов. Діти були під враженнями від перегляду пейзажів, прочитання опису природи з відомих  творів, особливо сподобались ніжні мелодії . Канікули в бібліотеці дарують дітям радість і пізнання та позитивні емоції. Чекаємо на Тебе!



  

четвер, 20 травня 2021 р.

"Без сім'ї немає щастя на землі"

  Вітання Вам, дорогі!
В нас стартував районний проект: 
"Без сім'ї немає щастя на землі".


Бог створив сім’ю, щоб забезпечити людині максимальну любов, підтримку і мораль. Це найкращий приклад, який можна собі уявити.
Джеррі Фалуелл

 Мама – єдина. Вона,  немов біла запашна конвалія.


ЇЇ мова та голосочок звучить неначе кришталеві дзвіночки, а в погляді – любов.


Очі, мов фіалочки, що виблискують на сонці,а  в руках ніжність і ласка.



 Вона тремтить за дитям, немов осінній листочок осики.
А, ще матусю можна порівняти з красивою, червоною трояндою, на якій блищать крапельки роси.

Так. Саме крапельки роси, бо це матусині сльози. Мама для дитини завжди найгарніша в світі.
Ніхто не може так любити віддано і безкорисливо, як рідна мати. Материнська любов не має меж. Материна молитва з дна моря підіймає, гори переставляє.
 І, коли, матуся помирає, вона стає мерехтливою зіронькою на небозводі, завжди мигтить непомітною іскоркою і силою любові просить у Бога, молиться за своїх дітей.
 

 Батько – це та людина, що найдорожча в сім’ї.   Татові слова завжди мудрі , повчальні, добрі, які підтримають і  наставляють  на добрий шлях. В батька  золоте серце.  Як тепло в обіймах тата…

Говоріть своїм татам  найпрекрасніші слова , адже батько завжди дарує радість. В житті нічого не страшно, якщо поряд тато. 

Він неначе чарівник, що здійснює мрії дитини. День і ніч батько просить небо за своїх  дітей.  Поклоніться низенько своєму татові. Обіймайте, дякуйте за любов, за неземну доброту, ласку,добро.

 Адже, батьківський поріг завжди пахне м’ятою, а татові долоні завжди дадуть напитися чистої іскристої води. Частіше повертайтесь в дитинство.

 

У сім’ї багато крил, а закони у неї одні: повага, розуміння, підтримка, чесність, вірність, щирість, взаємодопомога, симпатія, любов.

Твоя половинка,це твій друг, це та людина, яка знає мелодію твого серця , і може її наспівати, коли ти забудеш слова.

В сім’ї повинна панувати любов. Любов все прощає і ніколи не перестає, вона змінює серця і наповнює життя змістом.

Мати міцну сім’ю це велике щастя. Ніякі земні цінності не замінять радість батьківства.


Як часто ми недооцінюємо значення справжньої любові в сім’ї, це чи не найважливіше у нашому житті. В сім’ї повинна існувати підтримка, радість і сум діляться наполовину.

Ще древні мислителі говорили , що міцна сім’я – це душевний спокій і повноцінне існування особистості.

 



В ході бібліотечної роботи  було зібрано матеріали,  по яких визначено пари , міцні сім'ї нашого с. Яворів , які прожили до 60 років разом.

Це любов крізь роки...

Гретчак Ярослав і Гретчак Павліна

Юхман Микола і Юхман Ярослава

Савчин Андрій і Савчин Марія

Вінтонів Богдан і Вінтонів Марія

Савіцький Антон і Савіцька Галина

Базюк Михайло і Базюк Марія

Токар Сергій і Токар Ярослава


Книги: 






понеділок, 17 травня 2021 р.

"І все, що я писав, мене боліло" ВАСИЛЬ СТЕФАНИК

 

                                         
                                                                          

До 150-річчя з Дня народження В. Стефаника)

«Євгенія Бачинська – частка  його серця!»

Євгенія Бачинська, дівчина із покутського роду. Любов’ю її життя: так, був саме він – Василь Стефаник . Візит  Василя Стефаника до друга Левка Бачинського, брата Євгенії став  поштовхом, незміримою любов’ю,  злиттям двох сердець.

Дівчина в образі  письменника Василя Семеновича Стефаника побачила красу, молодість і відчула щось рідне, близьке, відчула тягу і любов.

Про нього  говорили різне , казали , що навіть на його роду лежить прокляття.

Письменник і дівчина зблизились, здружились.

А на відстані  у думках  він звертався  до Євгеніїї.

« Моя дорога Генцю, моя чічко, якбис знала як я Тебе люблю! Ми незадовго підемо під вінець, моя королево, бо нема мені життя без Тебе.»

 Ніхто не знав, ні брат,  ні тато ,ні мама, що вона думала про нього : « ізгадай мене мій миленький  два рази на днину»,- говорила вона, деколи пручалась своїм думкам, але вони сильніші, вони знесилювали душу , пили її кров немов кровопивці, і вона бідна не знала , що її робити.

 

Одна сторона Василя  світла, а інша заманює дівчину і тішить своє самолюбство, що його люблять. Таким чином  він  заповнив порожнечу в своїй  душі і запевнив себе , що існує людина, якій потрібен, яка  зігріє любов’ю…

Кохання Євгенії до Василя Стефаника доводимо її до безуму.

 Вона встає і засипає з його іменем на вустах.

 

- Любиш

- Люблю

- Ненавидиш

- Так

- Хочеш щось змінити?

-Пізно.

 

Іде Євгенія до ворожки.

-  Слава Ісусу Докіє.

(Бабця глянула)

- А чи любит?

-  Любит,

-  Любит,

- А приїде?

- Приїде,

- Приїде.

 Коли   Євгенія зачиняє в бабці двері, стара довго молиться перед образами, щоб відвернути лихо.

 

Євгенія для Василя Стефаника була частинкою серця. Він також її любив і в  листах до брата писав:

« Я не рішучий, тому що люблю,

Я не чесний, тому що люблю,

Я  не приїхав, тому що люблю»

 

І все здавалося її , що вона його цілує, хотіла  зацілувати , запестити, мій Василечку, моя чічко, дорога і далека, і в думках цілує його… і лягає в мріях до нього на широке шлюбне ложе, устелене червоними, як кров трояндами…

 

 Сумуючи, закривалась в підвалі, де важко захворіла, Так і померла біла лебедиця.

 

У старості Василь Семенович Стефаник напише - « Євгенія Бачинська – моя біла любов», а потім виправить моя перша любов.

 Хочу завершити цитатою із вірша Станіслава Вишенського:

«Перснями із пальців старечих,

Кільцюватиму райських пташок,

Молодого вогню безконечник,

        На  могилу удару зійшов»

🌹🌹🌹