Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
Ліна КОСТЕНКО
У світі живе прекрасна панна. Це Осінь. Коли
вона іде, то її супроводжує спів птахів. А
журавлі – курли – курли і в
далечінь. Прийшов час осені.
Танцює, кружляє панна
Осінь, де пройде, там листя жовтіє і падає на землю. Виходить на узлісся,
сідає, притуляється до дуба і тихо – тихо щось співає. Це не пісня, а осінній
вітер.
Іде золотокоса Осінь лугом, лісом, де
зупиниться там на траві залишаються білі кристалики льоду. Ось прийшла Осінь до
саду, торкнулася золотою косою дерев – і листя стало жовте, червоне, оранжеве.
Люди недарма кажуть: «Золота осінь».
Немає коментарів:
Дописати коментар