На
старих фотографіях всі молоді.
За
роками людина сама себе кличе.
У
зіницях печалі, як в чорній воді,
Відбиваються
люди, дерева, обличчя…
Ліна
Костенко
Чому старі фотографії притягують нас
своїм теплом та щирістю? Мабуть, тому, що на них навіки завмерла мить чийогось
життя… Мить, яка більше ніколи не повториться…
Ми часто любимо слухати про давно і не
так давно минулі часи, про своїх предків. Чим глибше поринаємо у власну
історію, тим більше вона нас приваблює. А історія живе у кожному з нас, у наших
домівках, селах та містах. Зі світлинами, на яких навіки збереглися миті живої
історії села Яворів ми ознайомимо всіх бажаючих на сторінках цього блогу. А хто
захоче побачити і почитати більше – ласкаво просимо до бібліотеки!
Бойківське подружжя В.Марчук, М.Марчук.
Фото зроблене після першої світової
війни
(приблизно 1918 – 1920 рр.)
Жителька с. Яворів Бойків О. в своєму
шлюбному одязі,виготовленому на початку 19 ст.
Бойківська родина. 1930 рік.
1940 рік. Жінки в бойківському одязі.
Молода з дружками. Приблизно 1960
рік. На дружках вінки,
які повністю закривали голову і довгі кольорові стрічки.
На молодій вінок та рантух.
Яворівське весілля. 1956 рік.
1991 рік. Григораш Олена, 1908 рік
народження.
В селі запам’яталася,як велика майстриня
весільного обряду. Не було в селі весілля, на яке б її не запросили. Особливо
її запрошували «до вінця», тобто плести вінок. Знала ладканки. Знала безліч
весільних коломийок. Від неї записано весільний обряд, притаманний селу Яворів.
Молода пара. 1962 рік
1956 рік. Весільні гості.
Перший зліва Микола Куціль 1906 р. н. В
селі залишив добру згадку про себе.1 червня1930 року в громаді села Яворів були
проведені перші установчі збори. До виділу обрані – Л. Коляджин голова;
заступник – Прокіп Бойків; секретар – Василь Куціль. Бібліотекар Микола Куціль,
якого ми бачимо на світлині. Господар - Тимко Вінтонів. Це дані Львівського
державного музею (архіву) фонд 348.
Микола Куціль запам’ятався
односельчанам, як аматор сцени. Грав головні ролі у виставах і сам був
режисером цих постановок. Організовував виїзди в сусідні села. Організовував
фестини, які відбувалися на місцині, що називається «Прачки». До кінця життя
був організатором вертепу, сам добирав учасників дійства, беріг та поновлював
костюми для вертепу. Тримав дисципліну серед учасників. Про це говорять і до
нині.
Будинок, в якому була школа,
сільрада, бібліотека, буфет.
На місці цього будинку побудований клуб у 1998 році.
1934 рік. Зібралися з родини, всі
хто вижив в роки голодомору.
Пам’ятаймо завжди хто ми,
якого роду, не забуваймо про свою землю, про родину і тільки тоді зможемо з
гордістю сказати, що ми Нація, Народ, Держава! А всіх, хто має якісь цікавинки
з минулого та хоче ними поділитись – запрошуємо до співпраці!
Немає коментарів:
Дописати коментар